Филипович Павло Петрович

Ранні роки

Народився в селі Кайтанівка Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Катеринопільського району Черкаської області) в родині священника.

Освіта

Отримав середню освіту в Златопільській гімназії та Колегії Павла Ґалаґана в Києві. З 1910 по 1915 рік вивчав слов'яно-російську філологію на історично-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира під керівництвом академіка Володимира Перетца. Також навчався на правознавчому факультеті.

Активна діяльність

Після закінчення навчання залишився працювати в університеті, спочатку як стипендіат, потім приват-доцент і пізніше професор до 1935 року. Його праця про життя і творчість російського поета Євгена Баратинського отримала золоту медаль і була опублікована окремим виданням у 1917 році.

У 1920 році університет був перейменований на Інститут народної освіти (ІНО), де разом з професором Миколою Зеровим Филипович вів семінар з історії української літератури. Він почав писати вірші російською мовою під псевдонімом Павел Зорев, але з 1917 року перейшов на українську мову.

Як літературний критик вперше виступив у часописі «Книгар» під редакцією Василя Старого і Миколи Зерова. Працював у ВУАН, публікуючи численні праці з історії української літератури та редагуючи літературознавчі збірники. Він був прихильником порівняльно-історичного методу, який був популярний у той час.

Филипович був поетом-неокласиком, який дотримувався найкращих зразків класичної та західноєвропейської літератури. Його відчуженість від комуністичної ідеології робила його ворожим до режиму.

Загибель

У вересні 1935 року його заарештувало НКВС, і у 1936 році він був засуджений за участь у шпигунсько-терористичній організації. Спочатку йому призначили смертну кару, але згодом замінили на 10 років ув'язнення. Він відбував покарання у таборах Карелії та Соловках, і був страчений 3 листопада 1937 року. Реабілітований посмертно у 1958 році.

Його дружина, скульпторка Марія Михайлюк-Филипович, також була засуджена і заслана на 5 років до Караганди у 1938 році.

Творчість

Свою поетичну діяльність Филипович розпочав у 1910 році, друкуючи вірші російською мовою під псевдонімом П. Зорев у журналах «Вестник Европы», «Заветы», «Куранты». Його ранні твори були впливом символізму. У 1919 році його вірші були опубліковані у збірнику «Музагет».

Його літературний доробок включає дві збірки поезій: «Земля і вітер» (1922) та «Простір» (1925). Його поезія характеризується глибиною думки і досконалістю форми, а також тяжінням до безмежних просторів. Він умів конфронтувати сучасність з минулим і майбутнім.

Филипович належав до групи «неокласиків», і його поезія насичена культурологічним змістом і загальнолюдськими цінностями. Найповніше видання його поезій було опубліковане в Мюнхені у 1957 році.

Перекладацтво

Филипович перекладав твори з французької (Шарль Бодлер, Поль Верлен, П'єр Жан де Беранже), російської (Олександр Пушкін, Валерій Брюсов, Євген Баратинський).

Літературознавство

Його перша значна наукова праця «Жизнь и творчество Е. Баратынского» вийшла у 1917 році. З 1917 року він працював приват-доцентом Київського університету, а з 1920 по 1933 рік — професором Інституту народної освіти. Він брав участь у складанні біографічного словника українських діячів, був секретарем історично-літературного товариства при ВУАН і редактором наукових збірників.

Його літературознавчі праці стосувалися західноєвропейської літератури, сучасної української літератури і методології науки про літературу. Він писав статті про Івана Франка, Олександра Олеся, Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, Михайла Коцюбинського та інших. Він також був одним з фундаторів сучасного шевченкознавства.

Филипович редагував багато збірників, зокрема «Т. Шевченко» (1921), «Шевченківський збірник» (1924), «Шевченко та його доба» (1925, 1926), «Іван Франко» (1926), «Література» (1928) та інші.

Найважливіші його праці включають:

• «Шевченко і романтизм» (1924)
• «До історії українського романтизму» (1924)
• «Генеза Франкової легенди „Смерть Каїна“» (1924)
• «О. Олесь» (1925)
• «Шевченко і Гребінка» (1925)
• «До студіювання Шевченка та його доби» (1925)
• «Рилеєв і Державін» (1926)
• «Шляхи Франкової поезії» (1926)
• «Шевченко і декабристи» (1926)
• «Спустошена ідилія» (1926)
• «Європейські письменники в Шевченковій лектурі» (1926)
• «Переклад Котляревського із Сапфо» (1927)
• «Історія одного сюжету» (1927)
• «Ольга Кобилянська в літературному оточенні» (1928)
• «Пушкін в українській літературі» (1927)
• «Нові праці про І. Котляревського» (1928)
• «Перший переказ з Шевченка російською мовою» (1928)
• «Аналіз образу Прометея в творах Лесі Українки» (1928)
• «Українське літературознавство за 10 років революції» (1928)