Скоропадський Петро Іванович

Ранні роки

Син полтавського губернського провідника дворянства Івана Михайловича Скоропадського та Єлизавети Петрівни Тарновської, Павло Скоропадський виховувався в школі гвардійських прапорщиків. Звідти 7 серпня 1851 року він отримав звання корнета і приєднався до Кавалергардського полку. У 1853 році його підвищили до поручика.

11 червня 1858 року Скоропадський був обраний кандидатом до Полтавського комітету з поліпшення побуту поміщицьких селян. Згодом, 23 квітня 1859 року, він отримав звання штабсротмістра, а 1 жовтня став депутатом Прилуцької межової посередницької комісії. 20 жовтня того ж року він був звільнений у безстрокову відпустку. 12 лютого 1863 року його прирядили до штабу Кавказької армії Російської імперії, де 19 травня того ж року він отримав звання полковника.

Військова кар'єра

Петро Скоропадський, батько Павла, брав участь у військових кампаніях Російської імперії на Кавказі, за що був нагороджений золотим палашем з написом «За хоробрість» та орденом Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами. Його внесок у звільнення закріпаченого населення був відзначений срібною медаллю.

З 1865 року Скоропадський перебував у відставці і жив у маєтку Сафонівка Путивльського повіту. Він активно брав участь у громадському житті Стародубщини, обіймаючи посаду повітового маршалка. З 1869 по 1885 рік він був стародубським повітовим і чернігівським губернським маршалком.

Смерть

Петро Скоропадський помер 28 червня 1885 року. Надгробна плита на його могилі знаходиться в Харалампіївській церкві.