Пушкаренко Мартин

Мартин Пушкар походив з Любецької шляхти, родину Пушкарів-Ресинських було нобілітовано за часів Сигізмунда II Августа. До 1648 року Пушкар перебував на Запорожжі. Згадку про нього як одного з очільників визвольного повстання містить дума «Про Хмельницького і Барабаша».

У реєстрі 1649 року під іменем «Мартина Пушкаренка» він записаний як полковник полтавський і згадується в поході до Збаража. Згодом узяв участь у численних військових кампаніях, включаючи походи на Ясси, Кам'янець, Берестечко та інші.

Після смерті Богдана Хмельницького та наступних дій Івана Виговського, Пушкар виступив у збройній опозиції. У грудні 1657 року царем підписано наказову грамоту про підкорення Мартина Пушкаря Виговському. У січні 1658 року полковник видав маніфест супроти цього рішення. 1 червня 1658 року під Полтавою війська Виговського та кримського хана розгромили сили Пушкаря, і він загинув у бою.

Вшанування пам'яті

У Полтаві Мартину Пушкарю в 1987 році відкрито пам'ятний знак на вулиці Великотирнівській. Також у Полтаві є вулиця Мартина Пушкаря, а в місті Дніпро є вулиця Пушкарська.

У літературі

Мартин Пушкар згадується в першій книзі трилогії «Між двох орлів» Ярослави Дегтяренко під назвою «Гідний наступник».