Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна

Життєпис

Софія Олександрівна Налепинська-Бойчук народилася 30 липня 1884 року в місті Лодзь (нині в складі Польщі). Її батько був поляком, а мати мала французьке походження. Вона була дружиною відомого художника Михайла Бойчука та представницею Розстріляного відродження. Учасниця міжнародних виставок у Відні, Лондоні, Берліні, Стокгольмі, Венеції (Італія), Цюриху (Швейцарія).

Освіта

• Санкт-Пе­тер­бурзька школа заохочування мистецтв Я. Ционглінського (1905)
• Мюнхенська художньо-промислова школа В. Дебліца (Німеччина, 1908; викл. Ш. Голлоші)
• Мюнхенська академія образотворчих мистецтв (1906–1907; професор Гейднер)
• Академія мистецтв Рансона в Парижі (1908–1909 викладачі М. Дені, П. Серюзьє, Ф. Валлотон)
• Школа-майстерня М. Бойчука (1909–1910; м. Париж)

Творчість

Працювала в галузі станкової та книжкової графіки, переважно в техніці гравюри на дереві. У своїй творчості художниця дотримувалася засад «бойчукізму».

Твори

• «В. Еллан-Блакитний» (1920-і рр.)
• «Гітаристка» (1921)
• «Молодий робітник» (1920-ті)
• «Фабзаєць» (1925)
• «Мені тринадцятий минало…»
• «Молотьба»
• «Малашка»
• «На вакаціях» (усі — 1926)
• «Студентка»
• «Дівчата з книжкою»
• «Голодні діти»
• «Перед іспитом»
• «Перед наступом білих» (усі — 1927)
• «Викрили шкідника» (1930-і рр.)
• «Пацифікація Західної України» (1930)
• «Робітфаківки» (1931)
• «Виконали план»
• «Геть шкідника»
• «Не дамо куркулям згноїти насіння» (обидва — 1932) та інші

Ілюстрації до книжок:

• «Катерина» Т. Шевченка
• «Приймак» А. Маміна-Сибіряка (обидві – 1929)
• «Олив’яний перстень» С. Васильченка (1930; усі — Харків; Київ)
• «Ніч перед Різдвом» і «Страшна помста» М. Гоголя
• «Анна Каренина» Л. Толстого (Москва, 1935, т. 1–2)

Виконала тематичну композицію до поезії Шевченка «N. N. — Мені тринадцятий минало».

Художниця є автором нереалізованих проектів паперових грошей та інших державних паперів доби української революції 1917–1921, які експонувалися на «Виставці сучасної української графіки» Асоціації незалежних українських митців (Львів, червень 1932): банкноти 25 карбованців з обох сторін, судових пошлин 50 шагів, 3 гривні, 5 ескізів паперових грошей і цінних паперів.

Роботи С. Налепинської 1920-х — 1930-х років вражають не лише талантом, але й соціальною спрямованістю. Дереворити «Голод», «Пацифікація України 1932 року» – гострі, політичні роботи, які показують поневіряння українців під різними владами.

Смерть

Софію Налепинську-Бойчук заарештували 12 червня 1937 року (її чоловіка, Михайла Бойчука, набагато раніше — у листопаді 1936 р.). Співробітники НКВС висунули їй звинувачення в тому, що вона «була членом контрреволюційної української націонал-фашистської організації і проводила шпигунську роботу на користь іноземних розвідок».

Софія Налепинська-Бойчук не підтвердила звинувачень та не надала слідству зізнань. Допитували її одночасно двоє — начальник ІІІ відділення IV відділу (боротьба з антирадянськими елементами) УДБ НКВС ст. лейтенант Лифар і начальник райвідділення сержант Миненко.

Мучили її півроку, але зізнань від С. Налепинської-Бойчук чекісти не отримали. Обвинувачення склали на підставі показів свідків і вже 6 грудня 1937 року Софію Олександрівну Налепинську-Бойчук рішенням вищої двійки було засуджено до вищої міри покарання.

Софію Налепинську-Бойчук розстріляли 11 грудня 1937 року в Києві. Реабілітували у 1988 році.

Пам'ять

Ім'я Софії Налепинської-Бойчук є одним з понад 40 інших імен, викарбуваних на Пам'ятнику репресованим митцям, відкритому у 1996 році у сквері Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.