Дорошенко Петро Дорофійович

Народився в 1627 році в Чигирині (нині Черкаська область, Україна). Походив з давнього козацького роду. Його дід, Михайло Дорошенко, був соратником Петра Сагайдачного і загинув у поході на Крим у 1628 році. Батько Петра — Дорофій Дорошенко, був наказним гетьманом.

Початок військової кар'єри

Отримав добру освіту, володів латинською та польською мовами. На початку Хмельниччини служив писарем Війська Запорозького. У 1655 році був призначений наказним полковником і очолював Прилуцький, Чигиринський, Канівський та Черкаський полки. Виконував дипломатичні завдання для Богдана Хмельницького, вів переговори зі Швецією та Москвою.

Гетьманство

У 1665 році його обрали гетьманом Правобережної України. Впроваджував реформи, створив регулярне військо, карбував власну монету, розвивав колонізацію незаселених земель. Намагався об'єднати Лівобережну та Правобережну Україну під своєю владою.

Спроба об'єднання з Лівобережжям

У 1668 році перейшов на Лівобережну Україну під час антимосковського повстання. Його проголосили гетьманом обох берегів Дніпра, але через спротив запорожців та втручання Москви був змушений повернутися на Правобережжя.

Союз з Османською імперією

У 1669 році уклав союз з Османською імперією і отримав титул бея українського санджака. Це дозволило зберегти автономію Правобережної України, але вимагало постійної боротьби з Річчю Посполитою та Москвою.

Війна з Річчю Посполитою

У 1672 році розпочав великомасштабні воєнні дії разом з Османською імперією проти Речі Посполитої. Захопив Кам'янець-Подільський, уклав Бучацький мирний договір, за яким Річ Посполита відмовлялася від претензій на Правобережну Україну.

Зречення булави

Восени 1675 року Петро Дорошенко зрікся гетьманської влади. Після цього оселився у Сосниці, а згодом у Москві. Останні роки життя провів у селі Ярополчому, де й помер 19 листопада 1698 року. Похований на місцевому кладовищі.