Вороний Микола Кіндратович

Видатний український письменник, перекладач, театральний режисер, актор, громадсько-політичний діяч та театрознавець. Відомий під псевдонімами Арлекін, Віщий Олег, Homo, Кіндратович, Микольчик, М. В., К-ич М, М-У-ко та іншими.

Микола Вороний був одним із засновників Української Центральної Ради та Національного театру. Він також відомий як режисер цього театру.

Вороний був одружений з Вірою, донькою Миколи Вербицького, і є батьком поета Марка Вороного.

Життєпис

Микола Вороний народився в сім'ї ремісника. Свою освіту він розпочав у Харківському та Ростовському реальних училищах, звідки його виключили за зв'язки з народниками. Пізніше навчався у Віденському та Львівському університетах на філософському факультеті.

У Львові він познайомився з Іваном Франком і працював бібліотекарем та коректором у Науковому товаристві ім. Шевченка, а також режисером у театрі «Руська бесіда». Допомагав Івану Франкові у виданні газет «Громадський голос» та «Радикал» і був неофіційним редактором журналу «Зоря».

З 1897 року Вороний працював актором у трупах М. Кропивницького та П. Саксаганського. Після покидання сцени у 1901 році, він працював у різних установах у Катеринодарі, Харкові, Одесі та Чернігові.

У 1910 році оселився в Києві, де працював у театрі М. Садовського і викладав у театральній школі. У 1917 році став одним із засновників Української Центральної Ради та Українського національного театру.

У 1920 році емігрував до Варшави, де вийшла його збірка поезій «За Україну». Пізніше переїхав до Львова, де викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка.

Після повернення до УРСР у 1926 році, Вороний викладав у Харківському музично-драматичному інституті та працював у Києві. У 1934 році його заарештували за звинуваченням у шпигунстві. 7 червня 1938 року його розстріляли в Одесі. Реабілітований 10 листопада 1957 року.

Літературна творчість

Микола Вороний почав писати поезії ще під час навчання у Харківському реальному училищі. Його перші публікації з'явилися у 1893 році. Він активно друкувався у різних періодичних виданнях, таких як «Зоря», «Літературно-науковий вісник», «Засів», «Дзвін» та інших.

У 1899 році написав свій найвідоміший твір — поему «Євшан-зілля». У 1901 році закликав письменників до участі в альманасі «З-над хмар і долин», який видав у 1903 році.

Перша збірка Миколи Вороного «Ліричні поезії» вийшла у 1911 році, а наступна збірка «В сяйві мрій» — у 1913 році. Його поезія відзначалася музикальністю, свіжістю образів та філософською глибиною.

Вороний також писав мистецтвознавчі та театрознавчі розвідки, зокрема «Театральне мистецтво й український театр» (1912) та «Театр і драма» (1913). Він також є автором низки літературознавчих статей і театральних рецензій.

Поетичні збірки

• Ліричні поезії (1911)
• В сяйві мрій (1913)
• Євшан-зілля (1917)
• За Україну! (1921)

Вшанування пам'яті

У Києві є вулиця Родини Вороних. Іменем Миколи Вороного названо вулиці в Дрогобичі, Івано-Франківську, Калуші, Львові, Одесі, Рівному, Чернігові.