Бобинський Василь Петрович
? - ?
Біографія:
Життєпис
Васи́ль Петро́вич Боби́нський (11 березня 1898, м. Кристинополь Львівського воєводства; нині Червоноград Львівської області — 8 січня 1938, ГУЛАГ СРСР) — український поет, журналіст, перекладач. Член літературної організації «Західна Україна» та ВУСПП. Один з представників розстріляного відродження. Жертва сталінського терору.
Народився в родині залізничника. Навчався у гімназіях Львова та Відня. Учасник воєнних дій 1918—1920 у складі Української Галицької армії. У 1920 році певний час перебуває у Києві, де знайомиться з українськими поетами-модерністами, зокрема з Яковом Савченком та Дмитром Загулом. У 1921 році виїжджає у польську зону окупації України, оселяється у Львові. Редагує разом із Шкрумеляком, Купчинським і Бабієм журнал «Митуса».
Одним із перших серед українських поетів виступив у жанрі еротичної поезії. Це вінок сонетів «Ніч кохання» (написано 1921—1922, а 1923 видано окремою книжкою у львівському видавництві «Молочний шлях»).
Від 1923 року вже працює у нелегальній комуністичній пресі Польщі, член КПЗУ. У 1925 році виходить його вірш «Стежка» у дніпропетровському журналі «Зоря». Видавав літературний тижневик «Світло» (1925—1927), був редактором журналу «Вікна» (1927—1930), який поширювався в СССР. Один з організаторів групи промосковських письменників «Горно» у Польщі.
Зазнав переслідувань польської влади. У 1926 році у польській в'язниці написав поему «Смерть Франка», яку було з політичних мотивів відзначено премією Народного комісаріату освіти УСРР напередодні 10-ї річниці подій жовтня 1917.
Від 1930 року емігрував з Польщі до Харкова, в більшовицьку Україну. Був членом літературної організації «Західна Україна» та ВУСПП, але майже відразу потрапляє від вогонь хамської більшовицької критики. Невдовзі, 25 грудня 1933 року, заарештований командою НКВД СССР нібито як член УВО, посаджений у підвал спецкорпусу тюрми НКВС на Чернишевській у Харкові. Прокурор Крайній, якого самого невдовзі уб'ють комуністи, вимагав для поета три роки концтаборів.
У 1934 році Бобинського вивезли у телячих вагонах на каторжні роботи каналу Волга — Москва. По етапу за ним пробувала мандрувати молода дружина із маленькою дитиною, але невдовзі зникла.
У 1937 році його знову заарештовано. 2 січня 1938 року засуджений до страти. Розстріляний 8 січня 1938 року. Реабілітований 1956 року.
Твори
У Польщі випустив чотири поетичні збірки:
- В притворі храму. — Львів, 1919
- Поезії. Книжка перша. — Львів, 1919
- Ніч кохання. Вінок сонетів. — Львів, 1923
- Тайна танцю. — Львів, 1924
В УСРР вийшло три поетичні книжки:
- Поезії. Вибір за десятиліття 1920—1930. — Харків, 1930
- Слова в стіні. — Харків, 1932
- Поеми і памфлети. — Харків, 1933
Працював і як перекладач, зокрема — низки новел Штефана Цвайґа («Лист незнайомої», «Амок», «Вуличка в місячному світлі», «Згасле серце»).
Пам'ять
Невелика вулиця Бобинського є у його рідному місті Червоноград.
Фотографії та картини:

