Соколовський Олександр Олександрович

Олександр Соколовський народився в Конотопі, що нині є частиною Сумської області, а тоді було частиною Чернігівської губернії. Його батько був дрібним чиновником. Ще під час навчання в Чернігівській гімназії приєднався до партії соціалістів-революціонерів, керував робітничими і учнівськими гуртками. У 1914 році вступив до Київського університету. Через рік його засудили на шість років каторги за розповсюдження антивоєнних прокламацій. З 1915 до 1917 року перебував у засланні. Після Лютневої революції був звільнений із саратовської каторжної тюрми і повернувся в Україну, де долучився до революційної діяльності. У 1918 році його заарештували німці в Чернігові, але він втік з концтабору.

Після Громадянської війни працював у Спілці кооператорів, в Укрбанку, був секретарем Київської філії товариства політкаторжан і зсильнопоселенців, а пізніше працював науковим співробітником Музею революції в Києві.

Як колишнього есера його арештовували органи ЧК-ДПУ у 1920 році в Чернігові та у 1924 році в Києві. Останній раз його заарештували 29 жовтня 1937 року. Йому висунули звинувачення у тому, що він нібито приєднався до антирадянської організації в 1932 році, а у 1936 році був перевербований в антирадянську українську націоналістичну організацію і очолив терористичну групу, що мала на меті насильницьке повалення радянської влади в Україні.

22 серпня 1938 року виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР Соколовського було засуджено до страти і того ж дня його розстріляли.

18 липня 1957 року Військова колегія Верховного Суду СРСР скасувала вирок і закрила справу за відсутністю складу злочину.

Творчість

Олександр Соколовський писав романи, зокрема «Перші хоробрі» (1928), «Нова зброя» (1932), «Роковані на смерть» (1933) і повість «Бунтарі» (1934), присвячені діяльності революційної організації «Народна Воля». Його історичний роман «Богун» вперше видано у 1931 році, а пізніше перевидано у Мюнхені у 1957 році та в УРСР у 1964 році. Зібрання творів Соколовського було видано у двох томах у 1971 році.

Був членом Спілки письменників СРСР з 1934 року.

Видання після реабілітації

«Герої змов» — К.: Молодь, 1959.

«Богун» — 1970.