Скоропадський Павло Петрович

Ранні роки

Рід Скоропадських бере свій початок з першої половини XVII століття і пов'язаний з багатьма українськими шляхетськими родами, такими як Апостоли, Закревські, Кочубеї, Лизогуби, Лисенки, Милорадовичі, Полуботки, Розумовські, Тарновські, Маркевичі, Туманські, Миклашевські, Безбородьки, Бакуринські, Олсуф'єви та інші. Павло Скоропадський був нащадком гетьмана Івана Скоропадського та інших визначних українських діячів.

Павло Скоропадський народився 15 травня 1873 року в німецькому місті Вісбадені в родині офіцера армії Російської імперії Петра Скоропадського. Дитинство провів у родинному маєтку Тростянець на Сумщині, де його виховував дідусь Іван Скоропадський. Родина дотримувалася українських традицій і зберігала колекцію предметів української старовини.

Освіту Павло розпочав у гімназії в Стародубі, а з 1886 року навчався у Пажеському корпусі в Санкт-Петербурзі, який закінчив у 1893 році. Молодого офіцера призначили на службу до Кавалерґардського полку.

Російсько-японська війна

З початком російсько-японської війни у 1904 році, Павло Скоропадський подав рапорт про переведення на фронт. Служив у складі 1-ї Маньчжурської армії, де брав участь у розвідувальних операціях та нападах на тили противника. За заслуги в боях проти японців був нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня та золотою нагородною зброєю "За хоробрість". У грудні 1905 року імператор Микола II призначив його своїм флігель-ад'ютантом з наданням звання полковника.

Перша світова війна

З початком Першої світової війни Павло Скоропадський вирушає на фронт і вже 6 серпня 1914 року його Кінний полк відзначився в бою під Краупішкеном. За успішні дії був удостоєний ордена Святого Георгія 4-го ступеня. Командував 1-ю бригадою 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії, а пізніше 5-ю кавалерійською дивізією. У січні 1917 року призначений командувачем 34-го армійського корпусу, який розташовувався на теренах України.

Доба революції

Революційні події в Петрограді призвели до деморалізації армії. В Україні національний революційний рух очолила соціалістична Центральна Рада. У травні 1917 року Всеукраїнський військовий з'їзд ухвалив рішення про створення української національної армії. Скоропадський вороже ставився до соціалістичних ідей, але з липня 1917 року, за наказом генерала Лавра Корнілова, 34-й корпус був українізований і перетворений на 1-й український корпус.

Після більшовицького перевороту в Петрограді Павло Скоропадський визнав зверхність наказів Центральної Ради і виконував накази командувача Українського фронту генерал-полковника Дмитра Щербачова. У листопаді 1917 року він розігнав збільшовичені частини, що наступали на Київ. Проте, через неспрацювання з новим військовим секретарем Миколою Поршем та головнокомандувачем військових сил в Україні полковником Юрієм Капканом, пішов у відставку.

Гетьманат

29 квітня 1918 року Павло Скоропадський був проголошений гетьманом України на Всеукраїнському з'їзді хліборобів. Гетьманська держава отримала міжнародне визнання і встановила дипломатичні зв'язки з Німеччиною. Скоропадський здійснив низку реформ у галузі науки, освіти та культури, створивши Українську академію наук, українські університети, гімназії та інші культурні заклади.

Еміграція

Після зречення влади у грудні 1918 року, Павло Скоропадський перебрався до Берліна, потім до Швейцарії, а згодом оселився поблизу Берліна. Він очолив новий гетьманський рух і заснував Український науковий інститут при Берлінському університеті. Під час Другої світової війни намагався згуртувати українські сили в діаспорі. Помер 26 квітня 1945 року від поранень, отриманих під час бомбардування.

Оцінка діяльності

Діяльність Павла Скоропадського викликає суперечки серед істориків. Хоча його уряду вдалося стабілізувати фінанси та нормалізувати торгівлю, союз із німецькими військами та реставрація старих порядків призвели до формування опозиції. Водночас, багато сучасників і істориків визнають його внесок у розвиток української науки та культури.