Жданович Антон

Антон Жданович - український військовий та державний діяч Гетьманської України, полковник київський (1650—1653, 1655—1656), наказний гетьман, посол до Османської імперії (1650, 1651), Речі Посполитої (1653), Московського царства (1654), генеральний суддя (1656).

Народився у шляхетській сім'ї на Київщині. Рід Ждановичів гербу Ястшембець походив від роду князів Довспрунгів зі Жмуді.

У 1648 році Жданович був сотником реєстрового Чигиринського полку, а у 1649 чи 1650 році призначений полковником Київським. Влітку 1651 року полк Ждановича стояв у самому Києві. Після поразки чернігівського полковника Мартина Небаби від війська литовського гетьмана Януша Радзивілла, Жданович дозволив литовцям узяти Київ без бою, розраховуючи оточити їх у самому місті та розгромити, опираючись на підтримку місцевого населення. Спроба штурмувати місто не принесла успіху.

Брав участь у битві під Берестечком. За завданням гетьмана Богдана Хмельницького прибув 19 травня 1656 року до Чаусів для вивчення ситуації. У 1656 році Жданович отримав від царя маєток. У 1657 році Хмельницький призначив Ждановича наказним гетьманом над 20-тисячним козацьким корпусом української армії, який був посланий на допомогу Карлові X Густаву і Юрієві II Ракоці. Разом із союзниками шведами й семигородцями українські вояки завоювали Варшаву.

Після невдалої битви під Магеровом корпус Ждановича самовільно залишив Ракоці та повернувся в Україну. На Чигиринській раді Жданович з Богуном підтримали претендента на гетьманство Івана Виговського та надалі були прихильниками його політичного курсу. Виконував дипломатичні місії до Варшави і Стамбула, брав участь у Конотопській битві 1659 року. Після переходу гетьманської булави до Юрія Хмельницького, Жданович, як й Іван Виговський, відбув до Польщі. Новий договір, укладений у жовтні 1659 року між Московією та Гетьманщиною, перекреслив політичну діяльність Антіна Ждановича в Україні. У лютому 1660 року під час облоги Могилева потрапив у московський полон. Подальша доля невідома.