Дубовик Михайло Тадейович

Михайло Тадейович Дубовик народився 29 грудня 1900 року в селі Межиріч (нині Лебединський район Сумської області). У 1919 році потрапив до денікінської армії, з якої дезертував до Червоної армії.

У 1921 році закінчив Запорізьку педагогічну школу. Після цього поступив до Дніпропетровського інституту народної освіти, але не зумів завершити навчання одразу, був відрахований у 1924 році, а потім відновлений. У 1927 році завершив навчання в інституті. Працював викладачем та журналістом у дніпропетровських та київських періодичних виданнях: «Зірка», «Майбутня зміна», «Зоря».

Михайло Дубовик був автором чотирьох поетичних збірок: «Вежі», «Змагання» (1930), «Тепловій» (1940), «Багряний листопад» (1941). Належав до літературної організації «Плуг».

Арешт і смерть

25 червня 1941 року Михайло Дубовик був арештований радянськими спецслужбами та звинувачений у поширенні листів контрреволюційного фашистсько-терористичного характеру українським письменникам. Його також звинуватили в участі у 1917 році в «націоналістичній організації» Просвіта, в якій він займався поширенням літератури. Михайло заперечував всі звинувачення, заявивши:

Ніколи я не писав ніяких антирадянських листів і нікому не посилав. Ніколи ні до яких контрреволюційних партій і організацій не належав.

Михайло Дубовик був розстріляний 7 липня 1941 року.

Реабілітація

Постановою судової колегії в кримінальних справах Верховного суду СРСР від 28 вересня 1955 року Михайла Дубовика було реабілітовано посмертно. У 1957 році вийшла збірка віршів «Вибрані поезії».