Ігнатенко Василь Іванович

Василь Іванович Ігнатенко народився 13 березня 1961 року в міському селищі Брагін, Білорусь. За свідченнями рідних, він народився в селі Спарижжя Брагінського району БРСР, у 47 км від Прип'яті.

Після закінчення середньої школи він навчався в Гомельському училищі електротехніки. Служив у пожежних військах у Москві, а після демобілізації намагався влаштуватись на роботу пожежником у Чернігові, але через відсутність вільних місць переїхав до Прип'яті.

Старший сержант внутрішньої служби, майстер спорту СРСР, працював пожежним на Чорнобильській АЕС. Брав безпосередню участь у гасінні пожежі на АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року.

Помер 13 травня 1986 року. Похований на Митинському кладовищі в Москві.

Сім'я

Дружина — Людмила, українка з Івано-Франківщини. Після смерті Василя проживала в Києві. Їй присвячено шведський документальний фільм «Голос Людмили» (2001).

Донька Наталія народилась після смерті батька, з пороком серця і померла за кілька годин.

Нагороди

• Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (21 квітня 2006, посмертно) — за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
• Відзнака Президента України — хрест «За мужність» (8 травня 1996, посмертно) — за особисту мужність і відвагу, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
• Орден Червоного Прапора (посмертно).

Вшанування Пам'яті

Україна

У багатьох містах України є Вулиця Героїв Чорнобиля, до яких належить Василь Ігнатенко. У місті Яготин є вулиця Василя Ігнатенка.

Білорусь

25 серпня 2007 року в місті Брагін встановлено й освячено пам'ятну дошку на честь героя Чорнобиля — Василя Ігнатенка. Монумент на центральній площі Брагіна, експозиція в Брагінському історичному музеї (вересень 2008 року).

У кінематографі

Василь Ігнатенко згадується у документальному фільмі «Чорнобиль: Два кольори часу» (Укртелефільм, 1986—1988). Йому та його дружині Людмилі присвячено шведський документальний фільм «Голос Людмили» (2001). Історія Василя та Людмили Ігнатенків є однією з ключових у документальній драмі Світлани Усенко «Розщеплені на атоми» (1+1, 2016). Подвигу і подальшій долі Василя присвячений один із головних підсюжетів мінісеріалу «Чорнобиль» (2019), де автори використовують перспективу його та його дружини для зображення долі перших ліквідаторів Чорнобильської аварії та їхніх близьких.